Перехід від адміністративного управління у паливно-енергетичному комплексі до нових важелів державного впливу (регулювання діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності та організаційно-правових форм) викликав необхідність законодавчого визначення основ державного регулювання.

На цей час правові засади державного регулювання в електроенергетичній галузі та функціонування органу регулювання визначені Законами України "Про електроенергетику", "Про природні монополії" та "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", а також Указами Президента України, що призводить до неузгодженості при застосуванні норм цих законів щодо регулювання , в тому числі ліцензування, різними державними органами. У зв'язку з цим та в рамках адаптації до європейського законодавства є необхідним прийняття спеціального закону про державне регулювання природних монополій та суміжних ринків в паливно-енергетичному комплексі.

Підставою для прийняття такого закону є також необхідність реалізації статті 19 Конституції України, згідно з якою всі органи виконавчої влади із спеціальним статусом повинні здійснювати свою діяльність у спосіб визначений законом.

Законодавчого закріплення потребують такі принципові моменти.

У разі коли через вади системи відносин в ОРЕ створюються умови для отримання невиправданих конкурентних переваг для окремих суб'єктів ОРЕ, у регулюючого органу повинні бути законодавчо закріплені механізми для виправлення ситуації шляхом блокування економічно недоцільних процесів та рішень щодо функціонування ОРЕ.

З метою захисту учасників ОРЕ та споживачів від зловживань суб'єктами природних монополій своїм монопольним становищем у перехідному періоді необхідно забезпечити їх жорстке державне регулювання з поступовим переходом до економічних методів регулювання.

Для уникнення можливих помилок у процесі реформуванні ОРЕ орган державного регулювання діяльності в електроенергетиці повинен володіти інструментами щодо коригування процесів, що розвиваються в недоцільному для ринку напрямі, та можливість блокувати їх.

Таким чином, законодавче закріплення повноважень регулюючого органу дасть можливість:

• упорядкувати та удосконалити законодавство з питань регулювання у паливно-енергетичному комплексі України;
• визначити відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні особливості статусу регулюючого органу - НКРЕ, які повинні бути встановлені спеціальним законом, що визначить повноваження та порядок діяльності саме цього органу;
• підвищити інвестиційну привабливість енергетичного сектору.

Крім того, слід закріпити позавідомчий статус регулюючого органу у Конституції України.